До питання щодо кримінальної відповідальності за незаконне збагачення

Анотація

У статті викладено результати проведеного дослідження проблем законодавчого регулювання в Україні питань кримінальної відповідальності за незаконне збагачення.

Автори публікації приділили особливу увагу аналізу змісту рішення Конституційного Суду України за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 3682 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу (далі – КК) України, а також хронології подій, що відбулися в Україні в зв'язку з криміналізацією та подальшою декриміналізацією незаконного збагачення. Вони звернули увагу на те, що судді Конституційного Суду України не були одностайними в ухваленні рішення про визнання зазначеної кримінально-правової норми неконституційною.

Підтримуючи обґрунтовану належним чином правову позицію Конституційного Суду України щодо неконституційності положень ст. 3682 КК України, автори звернули увагу на те, що судді Конституційного Суду України могли прийняти рішення, яким зазначена норма була б визнана неконституційною тільки в редакції Закону від 16 жовтня 2014 р. № 1698-VII. Таке рішення Конституційного Суду України залишило б у силі диспозицію ст. 3682 КК України у редакції, яка відповідає конституційним вимогам, і запобігло би настанню небажаних для українського суспільства наслідків.

У статті вказується, які юридичні наслідки можуть настати в Україні в зв'язку з фактичною декриміналізацією незаконного збагачення. У той же час, автори запропонували власне бачення того, як можна було уникнути настання цих наслідків. У зв'язку з цим вони висловили думку про бездіяльність суб'єктів владних повноважень (Президента України, народних депутатів України, суддів Конституційного Суду України), які в межах своєї компетенції не вжили необхідних правових заходів для врегулювання ситуації.

Визначені причини і умови, які призвели до можливості настання негативних наслідків у зв'язку з визнанням ст. 3682 КК України неконституційною, а також найбільш оптимальні шляхи виходу з ситуації, що склалася. Зокрема, йдеться про законодавчі ініціативи в цій сфері новообраного Президента України і вказується на необхідність посилення парламентського контролю за процесами формування та реалізації державної антикорупційної політики як чинника, який суттєво впливає на стан забезпечення національної безпеки.

Автори рекомендують Верховній Раді України до кінця 2019 р. провести парламентські слухання, на яких слід заслухати доповіді керівників антикорупційних органів про результати їхньої діяльності в 2018–2019 роках, дати оцінку результативності цих державних структур і визначити невідкладні заходи, які повинні вжити органи державної влади для підвищення ефективності реалізації антикорупційної політики.