Правові наслідки оскарження, зміни та втрати чинності правовими актами, на підставі яких застосовано санкції, в контексті підстави кримінальної відповідальності за їх порушення та обхід

Анотація

Наукова стаття присвячена комплексному аналізу взаємозв’язку між оскарженням й іншим видами припинення санкційних правовідносин та кримінальною відповідальністю за порушення або обхід санкцій, запроваджених Україною після початку широкомасштабної агресії Російської Федерації.

Автор виходить із того, що санкції є ефективними лише за наявності кримінальних покарань за їх порушення. Обґрунтовується критична важливість права на оскарження обмежувального заходу, оскільки воно не лише слугує засобом правового захисту для підсанкційних осіб, але й виступає інструментом дисциплінування владних суб’єктів, що застосовують санкції, забезпечуючи чіткість, точність та обґрунтованість їхніх рішень, що є необхідною умовою для легітимності санкційної політики в цілому.

У статті досліджуються норми КК України, які lex lata використовуються для кваліфікації порушень санкцій, проєкт законодавчих змін і зобов’язання України щодо імплементації Директиви (ЄС) 2024/1226, дія санкційних актів у часі та її вплив на доведення складу кримінального правопорушення, європейські механізми адміністративного та судового оскарження санкцій і їх порівняння з національним.

Ключовим результатом дослідження є виокремлення двох типів юридичних фактів, що припиняють санкційні правовідносини – реабілітуючих та нереабілітуючих: перші обумовлені  визнанням санкційного правового акту незаконним або неконституційним, що унеможливлює кримінальне переслідування, а другі – обумовлені закінченням строку дії санкції, а так само добровільним скасуванням чи зміною  правового акту суб’єктом правотворчої діяльності, які не впливають на встановлення actus reus та притягнення до кримінальної відповідальності.