Відмова від концепції суспільної небезпечності діяння і її вплив на механізм кримінально-правового регулювання

Анотація

Стаття присвячена питанням визначення ролі і місця поняття «суспільна небезпечність діяння» у формуванні та реалізації закону про кримінальну відповідальність.

Автори аналізують наукові джерела, у яких висвітлюються ідеї відмови від концепції суспільної небезпечності діяння у чинному законодавстві, всебічно розглядають та критикують аргументи, що наводяться на користь таких ідей.

У статті розглянуті питання, де законодавцю брати орієнтири для вирішення питання розмежування різних видів відповідальності, до яких суб’єктів звернені окремі норми Кримінального кодексу України, досліджено функціональне навантаження матеріального та формального визначень кримінально караного діяння, вплив їх наявності або відсутності на формування тексту закону про кримінальну відповідальність, а також на практику застосування останнього, розглянуто концептуальні питання зв’язку між формулюванням визначення кримінально протиправного діяння і вирішенням завдань закону про кримінальну відповідальність, розглядаються концептуальні питання контролю за застосуванням кримінальної репресії інструментами кримінального закону, зокрема механізми змістовної та процедурної легітимності тексту закону. Обґрунтовується теза про те, що такі ознаки кримінальної протиправності діяння як протиправність і суспільна небезпечність є механізмами, що забезпечують або сприяють забезпеченню змістовної легітимності закону і їх необхідно розглядати у сукупності. Досліджується взаємозв’язок між матеріальним та формальним визначенням кримінальної протиправності діяння та застосуванням кримінального закону за аналогією, а також взаємозв’язок між поняттями «застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією» та «помилка кваліфікації». Обґрунтовується теза про те, що суспільна небезпечність діяння не є предметом доказування у кримінальному провадженні. Крім того, здійснено аналіз ключових положень проекту Кримінального кодексу України, розробленого робочою групою з питань розвитку кримінального права, зокрема наведено порівняння завдань, визначених у Концепції, із їх реалізацією у тексті проекту та спрогнозовано практику правозастосування, засновану на такому тексті.