До питання щодо способів законодавчої техніки при конструюванні складів кримінальних правопорушень з альтернативними ознаками об'єктивної сторони

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження кримінально-правової природи складів кримінальних правопорушень з альтернативними ознаками об’єктивної сторони, теоретичні основи та особливості конструювання складів кримінальних правопорушень з альтернативними ознаками обєктивної сторони. Розкрито теоретичні засади класифікації одиничних кримінальних правопорушень, визначено місце та особливості альтернативних складів у системі кримінального права. Автор аналізує підходи вітчизняних і зарубіжних учених до визначення сутності альтернативності в межах складу кримінального правопорушення, акцентуючи увагу на її змістовному наповненні, структурних характеристиках і нормативному закріпленні. У ході дослідження встановлено, що в сучасній кримінально-правовій доктрині відсутній єдиний підхід до тлумачення поняття «склад з альтернативними ознаками», що зумовлює неоднозначність у правозастосовній практиці. Обґрунтовується необхідність чіткого розмежування між альтернативними діяннями в диспозиції статті та самостійними складами кримінальних правопорушень. Розглядаються ключові умови, за яких можлива реалізація конструкції альтернативного складу, зокрема: єдність суб’єкта кримінального правопорушення, однорідність форм вини, спільність мотиву і мети, а також рівнозначність суспільної небезпеки окремих альтернативних діянь. Зроблено висновок про доцільність формалізації загальних критеріїв побудови складів з альтернативними ознаками, що дозволить підвищити рівень юридичної визначеності, забезпечити єдність правозастосування, запобігти помилковій кваліфікації та гарантувати дотримання принципу законності. Запропоновані теоретичні положення можуть бути використані як у науковій діяльності, так і в практиці досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, що дозволить виділити єдині критерії та принципи кваліфікації діянь.