Вісник асоціації кримінального права України

Віктимологічні засади кримінального права України: на шляху до апроксимаціі міжнародних стандартів

В’ячеслав Олексійович Туляков — 2023-12-19

Конституція України однозначно визначає життя і здоров'я людини як найвищу соціальну цінність, покладаючи на державу обов'язок відшкодування шкоди, завданої злочинними діяннями. Стаття 1177 Цивільного кодексу України закріплює право потерпілих на відшкодування шкоди, завданої їм кримінальним правопорушенням. Незважаючи на це конституційне зобов'язання, в українському законодавстві існує значна прогалина щодо комплексних заходів з відшкодування шкоди та реституції жертвам злочинів. Ця прогалина зумовлює необхідність запровадження нових правових заходів для забезпечення справедливого ставлення до потерпілих у національному правовому полі. Нагальність цього питання посилюється поточними військовими діями в Україні, що спонукає до критичного узгодження національного законодавства з відповідними міжнародними угодами. Щоб заповнити цю прогалину, було проведено аналіз міжнародних та європейських правових принципів з метою виведення основоположних концепцій для віктимологічного підходу в українському кримінальному праві. Вивчення цих зовнішніх правових рамок має на меті інформувати законодавствця, сприяючи створенню більш справедливого та інклюзивного правового середовища для жертв кримінальних правопорушень в Україні, особливо в контексті поточних викликів, що стоять перед країною, та необхідності гармонізації з міжнародними стандартами. У світлі нагальної потреби посилити права та захист, що надаються жертвам злочинів, запропоновані правові заходи спрямовані на усунення існуючих прогалин в українському законодавстві. Спираючись на міжнародні та європейські правові принципи, вони мають на меті створити надійну основу, яка не лише компенсує жертвам злочинів завдану шкоду, але й гарантує дотримання їхніх прав протягом усього процесу кримінального судочинства. Бойові дії, що тривають в Україні, слугують суворим нагадуванням про нагальну необхідність посилення правових норм, які захищають і відшкодовують збитки потерпілим. Приведення законодавства у відповідність до міжнародних стандартів не лише покращить внутрішній правовий ландшафт, але й посилить відданість України правам людини та правосуддю перед обличчям безпрецедентних викликів. Оскільки країна прагне до стійкості перед лихоліттям, всеосяжна віктимологічна база, що ґрунтується на глобальних правових принципах, має вирішальне значення для побудови справедливого та інклюзивного суспільства.

Ключові слова: віктимологія, жертва кримінального правопорушення, апроксимація, поводження, компенсація, реституція

Ознака, що обтяжує відповідальність і впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення: правова природа та поняття

Ольга Володимирівна Ус — 2023-12-19

Актуальність теми дослідження обумовлена складністю проблематики диференціації кримінально-правового регулювання та індивідуалізації кримінально-правового впливу, що зумовлює необхідність наукової розробки та з’ясування правової природи, поняття, термінологічного позначення та функціонального призначення ознаки, що обтяжує відповідальність і впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення (кваліфікуючої ознаки). Обрані з урахуванням предмета, мети та завдань наукової роботи загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження зумовили досягнення наукового результату.

Встановлено правову природу ознаки, що обтяжує відповідальність і впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення. Проаналізовано висловлені у кримінально-правовій літературі, що присвячена як власне питанням складу кримінального правопорушення, так і дослідженню окремих складів кримінальних правопорушень, позиції щодо розуміння сутності такої ознаки та її поняття. З’ясовано зміст поняття «ознака, що обтяжує відповідальність і впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення». На підставі проведеного дослідження з’ясовані та сформульовані основні властивості (характеристики) ознаки, що обтяжує відповідальність і впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення. Проаналізовано запропоновані у науковій літературі назви ознаки, що досліджується. Висловлена пропозиція щодо термінологічного найменування ознаки, що обтяжує відповідальність і впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення.

Дослідження слугуватиме науковим підґрунтям для подальшого вирішення як складних дискусійних питань кримінально-правової доктрини щодо проблематики складу кримінального правопорушення, так і практики кримінально-правового регулювання (законотворення) і кримінально-правової кваліфікації правопорушень, що передбачені кваліфікованими складами кримінальних правопорушень.

Перспективи впровадження, використання та відповідальності штучного інтелекту в ЄС та Україні

Михайло Валерійович Шепітько — 2023-12-19

Розвиток штучного інтелекту та його значна роль в економічних та соціальних відносинах, воєнні та кіберзагрози, які ним породжуються вказують на актуальність дослідження даної проблеми. Україна як жертва російської широкомасштабної воєнної агресії в 2022 р. є зацікавленою у регулюванні даною сфери з метою нейтралізації загроз в воєнному та кіберпросторах.

Дослідження впровадження, використання та відповідальності штучного інтелекту в Європейському Союзі може надати вектори кримінальної відповідальності фізичних (операторів), юридичних осіб (заводів і постачальників), а також держав, які реалізують їх у мирний або воєнний час із злочинною (терористичною) метою. Важливим у цьому дослідженні стає питання можливого впровадження штучного інтелекту як інструментів діяльності органів кримінальної юстиції. Європейська комісія, враховуючи зростання застосування ШІ в Європейському Союзі, сформулювала в 2018 р. його визначення. Україна також в 2020 р. прийняла Концепцію розвитку штучного інтелекту. Однак очевидним стає факт гармонізації законодавства ЄС та України в цій сфері.

Робота Європейської комісії щодо штучного інтелекту втілилася в Стратегію штучного інтелекту для Європи на 2018 р. (2018 AI Strategy for Europe), білу книгу щодо штучного інтелекту на 2020 р. (White Paper on AI) і нещодавно оновлений скоординований план щодо штучного інтелекту. Також триває підготовка закону про штучний інтелект (Artificail Intelligence Act).

Аналіз нормативної бази та позицій щодо впровадження, використання та відповідальності штучного інтелекту вказують на наступні тенденції: 1) використання штучного інтелекту в Європейському Союзі стає регулюваною сферою, що формує права, обовʼязки та відповідальність учасників; 2) застосування штучного інтелекту в органах кримінальної юстиції зазнає суттєвих обмежень та заборон; 3) відповідальність за застосування штучного інтелекту та за небезпечні наслідки, які ним можуть бути спричинені, покладається на фізичних та юридичних осіб, а також держав, в чиїх інтересах він застосовується.

Призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю особі, яка відповідну посаду не обіймає або відповідною діяльністю не займається (аналіз правових позицій Верховного Суду)

Олександр Олексійович Дудоров — 2023-12-19

Статтю присвячено проблемі призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю особам, які на момент вчинення кримінального правопорушення не обіймали певних посад або не займалися певною діяльністю.

Проаналізовано правові позиції, сформульовані об’єднаними платами Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постановах від 4 вересня 2023 р., щодо зазначеної проблеми. Зроблено висновок про помилковість обстоюваного Верховним Судом підходу, за яким покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може призначатися незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення. На основі здобутків науки кримінального права та з огляду на принцип верховенства права запропоновано в інший спосіб тлумачити КК України, а саме наголошується на тому, що de lege lata призначення відповідного додаткового покарання особам, які на момент вчинення кримінального правопорушення не обіймали певних посад або не займалися певною діяльністю, повинно виключатися.

Водночас констатовано, що розглядувана проблема заслуговує на якнайшвидше розв’язання на законодавчому рівні. З огляду на потребу посилення профілактичного впливу позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю de lege ferenda слід чітко унормувати можливість застосування цього заходу як щодо тих осіб, які на момент вчинення кримінального правопорушення обіймали певні посади або займалися певною діяльністю, так і щодо тих, хто відповідних посад не обіймав або відповідною діяльністю не займався.

«Право на надію» засудженого до довічного позбавлення волі VS право на безпеку суспільства та потерпілої особи

Лілія Юріївна Тімофєєва — 2023-12-19

Тривалі терміни позбавлення волі, у тому числі довічне позбавлення волі, без законної процедури скорочення строку відбуття такого покарання не гуманні та суперечать фундаментальним правам людини у розумінні Європейського суду з прав людини. З’ясовано, що практика заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі у порядку помилування в Україні, не відповідала позиціям Європейського суду з прав людини, зокрема через те, що був відсутній чіткий правовий механізм перегляду рішення про призначення довічного позбавлення волі через певний проміжок часу.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 18 жовтня 2022 року № 2689-IX було внесено зміни до статті 154 Кримінально виконавчого кодексу України. Згідно цих змін відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким. Після заміни довічного позбавлення волі на строкове можна ставити питання щодо умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Встановлено, що двоступеневий механізм перегляду довічного позбавлення волі Верховної Ради України відповідає практиці Європейського Суду з прав людини та конституційним положенням, адже це забезпечує «право на надію» особи через певний проміжок часу.

Разом з тим, залишається питання щодо реального залучення до цього процесу потерпілої особи, надання реальної можливості впливати та приймати участь у процесі перегляду довічного позбавлення волі, відшкодування шкоди, а також забезпечення безпеки суспільства. Крім того, необхідним є реальне забезпечення реінтеграції такої особи у суспільство.

Пропозиції також мають супроводжуватися змінами до Кримінального процесуального кодексу, а також Кримінально виконавчого кодексу України.

Запобігання автотранспортній злочинності: аспекти наукового і прикладного дискурсу

Аліна Владиславівна Калініна — 2023-12-19

У статті здійснюється огляд стану дослідження автотранспортної злочинності як наукової проблеми. Підкреслено, що такий огляд доцільно здійснювати комплексно, з урахуванням особливостей понятійного апарату, міждисциплінарного характеру пізнання, попередніх напрацювань учених та ін. Розроблення проблеми запобігання автотранспортній злочинності базується на результатах досліджень різних галузей наук, наприклад, наук кримінально-правового циклу, механіки, фізики, медицини, хімії, компʼютерних наук, психології, педагогіки та ін.

Зазначається, що зарубіжні автори у своїх публікаціях, присвячених проблемам смертності й травматизму внаслідок ДТП, надають перевагу висвітленню результатів емпіричних досліджень і спостережень; аналізу і порівнянню результатів, отриманих іншими дослідниками; оцінці політики у сфері безпеки дорожнього руху; висвітленню тенденцій стану автотранспортної злочинності, прогнозуванню змін у розглядуваній сфері та ін. Натомість українськими дослідниками у більшій мірі вивчаються кримінологічні аспекти автотранспортної злочинності як окремого суспільного явища, адміністративно-правові і кримінально-правові питання убезпечення дорожнього руху, а також порушення правил експлуатації транспортних засобів. Акцентовано увагу на тому, що початок повномасштабної війни та введення воєнного стану посилили актуалізацію цієї проблематики та необхідності проведення ґрунтовних досліджень для подальшого впровадження їх у практику.

Визначено, що перспективними напрямами подальших наукових розвідок у сфері безпеки дорожнього руху в Україні, є: планування та прогнозування відновлення і розвитку транспортної інфраструктури країни у післявоєнний період, запобігання автотранспортній злочинності в зазначений період тощо.

Суб’єкт запобігання дорожньо-транспортним правопорушенням: поняття, ознаки, класифікація, практичне значення

Володимир Васильович Голіна — 2023-12-19

Стаття присвячена розгляду низки фундаментальних питань стосовно суб’єкта запобігання автотранспортним правопорушенням, його головних ознак, класифікацій, системи суб’єктів. Стверджується, що суть запобігання злочинним проявам полягає в усуненні або обмеженні їх детермінант – причин й умов. Дослідженням підтверджений висновок, що рушійною силою, домінуючою причиною є людський фактор, тобто свідомість, воля, емоції, інтереси порушників, що потребує діяльності, заходів, засобів, які у комплексі здатні реально вплинути на дорожнє свавілля. У зв’язку із цим надається визначення суб’єкта саме запобігання аварійності, головною ознакою (серед інших) якого є здатність і спроможність за своїм відповідним ресурсним потенціалом усунути чи обмежити криміногенну дію «уразливих» ланок детермінаційного ланцюгу цих правопорушень. Вноситься пропозиція створення нової або активувати існуючі структури. Подібні органи створені у багатьох країнах світу, які на шляху професіоналізації й спеціалізації суб’єктів досягли помітних позитивних результатів, рухаючись у напрямі Vision Zero.

Здійснено класифікацію суб’єктів за критерієм функціонального призначення їх основної діяльності. За цим критерієм виділено 4 групи суб’єктів: суб’єкти, для яких запобіжна діяльність у кримінологічному розумінні є: основною, однією із основних, функцією в межах інших видів діяльності, неформальним громадським обов’язком. Виявилося, що першої групи суб’єктів запобігання виключно запобіжною діяльністю на постійній чи довготривалій основі в Україні немає.

Зроблено низку пропозицій відносно створення суб’єктів першої групи, висловлені критичні зауваження щодо ствердження, що в країні існує система запобігання злочинності і такому її прояву як автодорожні правопорушення з тяжкими наслідками. Такої системи в Україні не побудовано.

Колабораційна діяльність у формі публічних закликів та заперечень збройної агресії проти України: практика застосування

Олександр Васильович Козаченко — 2023-12-19

Стаття присвячена науковому аналізу окремих проблем кримінально-правової кваліфікації за колабораційну діяльність, передбачену ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України. Здійснено кримінально-правовий аналіз вказаної норми як один з проявів колабораційної діяльності, яка криміналізована в законодавстві. Розглянуто окремі проблеми кваліфікації, пов’язані з необхідністю розмежування норм, передбачених ч. 1 ст. 111-1 КК України та частинами 1 та 2 ст. 436-2 КК України. В роботі проаналізовано судові рішення за ч. 1 ст. 111-1 КК України, виявлено певні проблеми щодо застосування даної норми на практиці, та на основі цього зроблено ряд висновків та сформульовано авторські пропозиції. Автори вказують на окремі вади формулювання ст. 111-1 КК України, пов’язуючи це з відсутністю необхідного наукового обґрунтування виділення змістовних ознак колабораційної діяльності, на які б опирався законодавець при криміналізації даного виду суспільно небезпечного діяння. В дослідженні стверджується, що діяння у формі публічних закликів до проведення незаконних виборів та/або референдумів слід віднести до категорії кримінальних проступків, а саме визначити цю форму в ч. 1 ст. 111-1 КК України, зважаючи на те, що публічні заклики, публічні заперечення не є проявами колабораціонізму в класичному розумінні як співпраці з ворогом в умовах окупації. На основі досліджених кримінальних проваджень доведено неефективність застосування єдиного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, тому пропонується передбачити в частинах 1 та 2 ст. 111-1 КК України альтернативні покарання у виді штрафу, громадських робіт.

Окремі питання кримінально-правової характеристики стерилізації людини

Тетяна Олександрівна Михайліченко — 2023-12-19

У статті досліджуються положення чинного кримінального законодавства з точки зору відповідності міжнародно-правовим зобов’язанням, які Україна взяла на себе, ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, в частині захисту репродуктивних прав людини; здійснено аналіз якості здійсненої імплементації; визначено ознаки стерилізації, яка є незаконною. Встановлено, що КК України і до прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень» від 06.12.2017 р. № 2227-VIII встановлював кримінальну відповідальність за проведення незаконної стерилізації, внесення ж змін створило низку проблемних питань для кваліфікації дій винних осіб, які діють у співучасті.

Ключові слова: репродуктивні права, Стамбульська конвенція, стерилізація людини, незаконна стерилізація, примушування до стерилізації, кримінальна відповідальність.

Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції: проблеми визначення та встановлення обов’язкових ознак цього кримінального правопорушення

Інна Плаксюк — 2023-12-19

Статтю присвячено дослідженню актуальних проблем юридичного визначення та встановлення обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого статтею 227 «Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції» Кримінального кодексу України. Встановлено обов’язкові ознаки об’єктивної сторони досліджуваного кримінального правопорушення. Акцентовано увагу на моменті закінчення злочину.

Обґрунтовано доцільність удосконалення статті 227 Кримінального кодексу України шляхом включення в її диспозицію суспільно небезпечного наслідку альтернативних видів, а також із доповненням вказаної статті частиною 2 з обставинами, що обтяжують кримінальну відповідальність за аналізоване кримінальне правопорушення. Такими обставинами визнаються вчинення діяння повторно або за попередньою змовою групою осіб чи зі заподіянням тяжких наслідків, або спеціальним суб’єктом, зокрема службовою особою з використанням службового становища.

Злочинний вплив у кримінальних правопорушеннях у сфері інформаційної безпеки та встановлення або поширення злочинного впливу як кримінальне правопорушення проти громадської безпеки: питання співвідношення

Антон Максименко — 2023-12-19

Стаття присвячена дослідженню поняття «злочинний вплив» в різних його кримінально-правових значеннях. Предметом наукового інтересу автора є співвідношення поняття «злочинний вплив» як складника співучасті - при вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб в сфері інформаційної безпеки (статті 361, 361-1, 361-2, 362, 361-1 Кримінального кодексу України) та як складника встановлення або поширення злочинного впливу, передбаченого ст. 255-1 Кримінального кодексу України як кримінального правопорушення проти громадської безпеки.

Розкривається зміст встановлення або поширення злочинного впливу як самостійного суспільно небезпечного діяння та як елемента злочинних дій при скоєні кримінально караних діянь у сфері інформаційної безпеки. Акцентується увага на основних формах здійснення злочинного впливу під час вчинення кримінальних правопорушень у сфері інформаційної безпеки. Сформульовані авторські пропозиції щодо рівнів злочинного впливу.

Пропонується визнати вчинення кримінального правопорушення особою, що є суб’єктом підвищеного злочинного впливу як обставину, що обтяжує покарання.

Легалізація медичного канабісу в Україні: питання кримінально-правової охорони

Людмила Миколаївна Абакіна-Пілявська — 2023-12-19

У статті розглянуто питання легалізації медичного канабісу в Україні. Проаналізовано основні законопроєкти щодо регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) в медичних, промислових цілях, науковій та науково-технічній діяльності, стан їх розгляду та основні висновки профільних комітетів ВР.

Встановлено, що процес легалізації медичного канабісу передбачає спеціальний механізм організаційно-правового регулювання діяльності по вирощуванню канабісу в медичних цілях, перевезенні, переробці рослин і екстрактів канабісу, виготовленні відповідних медичних засобів з використанням у якості сировини, а так само проведенні наукових досліджень. Такий механізм встановлює порядок отримання дозволів, обмеження та правила по вирощуванню, перевезенню, переробці, виробництву та реалізації в частині організаційно-адміністративних та правових моментів.

У статті звертається увага на те, що нині чинні норми не охоплюють суспільні відносини у сфері виробництва лікарських засобів на основі вирощеного медичного канабісу, а сама така діяльність може бути пов’язана з корупційною складовою в частині дозвільних процедур, діяльності контролюючих та перевіряючих органів та установ, недоброчесності приватних лабораторій тощо. Пропонується висновок, що процес регулювання посіву, вирощування, виробництва медичного канабісу тощо перебуває у площині цивільно-правових, господарських та адміністративних процедур, тому забезпечення правомірності та дотримання встановлених даними галузями правил і механізмів вимагає участі засобів кримінально-правового характеру. До таких засобів можна віднести встановлення нових та внесення змін до діючих кримінальних заборон з метою забезпечення кримінально-правової охорони суспільних відносин, які можуть мати місце у зв’язку з легалізацією медичного канабісу.

Ключові слова: медичний канабіс, сannabis, ліцензія, кримінально-правова охорона, кримінальна відповідальність, наркотичні речовини, лікарські засоби.

Законотворчі ініціативи щодо посилення відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення на період воєнного стану в Україні

Юрій Васильович Гродецький — 2023-12-19

У статті здійснено критичний аналіз Проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо прирівняна карності корупційних кримінальних правопорушень до державної зради на період воєнного стану в Україні» (реєстр. № 9659 від 30.08.2023 р.).

Виявлено, що пропонована законопроєктом стаття 111-3 «Вчинення корупційного кримінального правопорушення під час дії правового режиму воєнного стану» створена шляхом механічного об’єднання відповідних ознак кримінальних правопорушень, що передбаченні ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» (розділ VI Особливої частини КК) – ч. 1 ст. 111-3 проєкту, ст. 210 «Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням» (розділ VII Особливої частини КК) – ч. 2 ст. 111-3 проєкту, ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем» (розділ XVII Особливої частини КК) – ч. 3 ст. 111-3 проєкту, ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (розділ XVII Особливої частини КК) – ч. 4 ст. 111-3 проєкту, ст. 368-5 «Незаконне збагачення» (розділ XVII Особливої частини КК) – ч. 5 ст. 111-3 проєкту та ст. 369-2 «Зловживання впливом» (розділ XVII Особливої частини КК) – ч. 6 ст. 111-3 проєкту. Таке зосередження різних за характером видів кримінальних правопорушень в одній статті є необґрунтованим, адже воно порушує принцип, який закладений у побудову всієї Особливої частини КК.

Сумнівним є й рішення законопроєкту, відповідно до якого усі шість частин цієї статті передбачають однакові санкції – «карається позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна». Механістичність формування ст. 111-3 проєкту нівелює специфіку суспільної небезпечності об’єднаних у цій статті діянь.

Завдання підвищення суворості покарань за корупційні кримінальні правопорушення пропонується реалізувати у більш простий спосіб – шляхом доповнення відповідних статей КК новою кваліфікуючою ознакою «вчинене під час дії правового режиму воєнного стану особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище» з встановленням санкцій підвищеного рівня суворості. Утім, ці санкції не повинні бути ідентичними, як це реалізовано у законопроєкті, а враховувати характер кожного окремого кримінального правопорушення.

«Торгівля впливом» чи «зловживання впливом» – проблеми кваліфікації

Маріанна Георгіївна Тома — 2023-12-19

У статті проаналізовані законодавчі інструментарії, покликаному забезпечувати протидію корупції, ст. 369-2 Кримінального кодексу України «Зловживання впливом» посідає особливе місце. З одного боку, ця заборона активно затребувана на практиці, з іншого, включення її до КК посилило казуїстичність останнього, частково створило надмірність законодавчого описання злочинної поведінки, пов’язаної з корупцією, і через недотримання в цьому разі засади правової визначеності серйозно ускладнило застосування Кримінального законодавства України на практиці.

Кримінальне протиправне діяння передбачене ст. 369-2 «Зловживання впливом» КК України є досить складною для розуміння та її застосування. В тому числі, спостерігаються певні проблеми з належною кримінально-правовою кваліфікацією злочинної поведінки на стику таких корупційних складів кримінальних правопорушень як ст. 369-2 та ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», ст. 368-3 «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», ст. 3684 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги» КК України.

Норма ст.. 369-2 КК України є результатом імплементації ст. 12 Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією і ст. 18 Конвенції ООН проти корупції. Однак, така імплементація є далекою від досконалості, що повсякчас створює проблеми для правозастосування.

Цікавим є походження поняття «зловживання впливом». Скоріше за все, воно є плодом творчості саме українського законодавця. Адже в міжнародних актах використано поняття «trading in influence», що в перекладі означає торгівля впливом, однак не зловживання.

Так, вказаний склад кримінального правопорушення перманентно був проблемним у кваліфікації та відповідно і власне в розумінні. Тривалий час виникали складнощі із застосуванням примітки, яка втратила чинність, а відповідно і визначенням особи, уповноваженої на виконання функцій держави. І хоча вказану проблему згодом було врегульовано законодавцем, однак і досі залишається дискусійним питання щодо природи впливу: чи обов’язково він має бути пов’язаним із службовим становищем чи можливе використання і дружніх, родинних та інших зв’язків, - доречності закріплення як окремої кваліфікуючої ознаки вимагання, а також виду суб’єктів вказаного злочину.