Штучний інтелект в традиційних категоріях кримінального права України

Анотація

На прохання Міжнародної асоціації кримінального права (AIDP-IAPL, Association International de Droit Pénal – неурядової організації з кримінального права, Париж, Франція) у рамках XXI Міжнародного конгресу кримінального права «Штучний інтелект і кримінальне правосуддя» підгрупа Української національної групи AIDP-IAPL у складі двох науковців підготувала розгорнуті відповіді на питання щодо ▪ визначення та правової кваліфікації штучного інтелекту (юридичне визначення штучного інтелекту в українському законодавстві, огляд національних систем штучного інтелекту для інтелектуальної поліцейської діяльності, правове визначення машинного навчання в українському законодавстві, правосуб’єктність або правоздатність систем штучного інтелекту тощо), ▪ наявних кримінальних правопорушень та їх криміналізації (незаконні дії, вчинені системою штучного інтелекту, за допомогою системи штучного інтелекту або проти неї; нові правопорушення, пов’язані з проектуванням, програмуванням, розробкою, виробництвом, функціонуванням або використанням систем штучного інтелекту; злочини, пов’язані з простою поведінкою; персона виконавця та/або жертви нових правопорушень, зокрема, виробники / програмісти / системні інженери / розробники / дизайнери тощо; специфічний психічний елемент індивідуальної кримінальної відповідальності, можливість для юридичних осіб нести відповідальність за злочини зі штучним інтелектом, вчинені будь-якою особою, яка діє індивідуально або займає керівну посаду в юридичній особі; межі кримінальної відповідальності злочинця або юридичної особи з огляду на уникнення ризику надмірної криміналізації, якщо системи штучного інтелекту виробляються, використовуються або пропонуються на ринок для законних цілей, наприклад, для наукових або дослідницьких цілей; огляд звітів або юридичної літератури щодо пропозицій впровадження нових кримінальних злочинів, пов’язаних із системами штучного інтелекту; позитивні зобов’язання для осіб та / або юридичних осіб, які проектують, розробляють, виробляють, тестують, продають або розповсюджують системи штучного інтелекту тощо), ▪ можливості застосування категорій традиційного кримінального права (доцільність розуміння системи штучного інтелекту як «комп’ютерної системи» згідно з положеннями статті 1 Конвенції про кіберзлочинність та/або пунктом «a» статті 2 Директиви EU/2013/40; специфічні проблеми дотримання принципу законності; допустимість аналогії для криміналізації протиправних дій, пов’язаних із системами штучного інтелекту; форми вторинної відповідальності до злочинів, пов’язаних із штучним інтелектом; стан розуму (наприклад, dolus) з боку агента-людини, який проектував / запрограмував / розробив / виготовив / поширив / продав / використав систему штучного інтелекту; точний і конкретний спосіб дії системи штучного інтелекту при вчиненні правопорушення тощо), ▪ адаптації категорій традиційного кримінального права та наукових дебатів (принцип винності nullum crimen sine culpa і mens rea; його дотримання, коли суспільно небезпечний результат заподіяний розумною машиною, не є ані бажаним, ані передбачуваним для людини; відповідність принципу винної відповідальності, коли система штучного інтелекту навмисно використовується агентом-людиною як інструмент, але система штучного інтелекту вчинила злочин, відмінний від того, якого бажає агент-людина; необхідність коригування правових принципів кримінальної відповідальності юридичних осіб, якщо вони причетні до злочинів, пов’язаних із штучним інтелектом; необхідність коригування політики та превентивних заходів у приватних організаціях для гарантування правильного та регулярного використання систем штучного інтелекту тощо), ▪ альтернатив криміналізації та некримінальних джерел відповідальності.