Суб’єкт запобігання дорожньо-транспортним правопорушенням: поняття, ознаки, класифікація, практичне значення

Анотація

Стаття присвячена розгляду низки фундаментальних питань стосовно суб’єкта запобігання автотранспортним правопорушенням, його головних ознак, класифікацій, системи суб’єктів. Стверджується, що суть запобігання злочинним проявам полягає в усуненні або обмеженні їх детермінант – причин й умов. Дослідженням підтверджений висновок, що рушійною силою, домінуючою причиною є людський фактор, тобто свідомість, воля, емоції, інтереси порушників, що потребує діяльності, заходів, засобів, які у комплексі здатні реально вплинути на дорожнє свавілля. У зв’язку із цим надається визначення суб’єкта саме запобігання аварійності, головною ознакою (серед інших) якого є здатність і спроможність за своїм відповідним ресурсним потенціалом усунути чи обмежити криміногенну дію «уразливих» ланок детермінаційного ланцюгу цих правопорушень. Вноситься пропозиція створення нової або активувати існуючі структури. Подібні органи створені у багатьох країнах світу, які на шляху професіоналізації й спеціалізації суб’єктів досягли помітних позитивних результатів, рухаючись у напрямі Vision Zero.

Здійснено класифікацію суб’єктів за критерієм функціонального призначення їх основної діяльності. За цим критерієм виділено 4 групи суб’єктів: суб’єкти, для яких запобіжна діяльність у кримінологічному розумінні є: основною, однією із основних, функцією в межах інших видів діяльності, неформальним громадським обов’язком. Виявилося, що першої групи суб’єктів запобігання виключно запобіжною діяльністю на постійній чи довготривалій основі в Україні немає.

Зроблено низку пропозицій відносно створення суб’єктів першої групи, висловлені критичні зауваження щодо ствердження, що в країні існує система запобігання злочинності і такому її прояву як автодорожні правопорушення з тяжкими наслідками. Такої системи в Україні не побудовано.