Колабораційна діяльність у формі публічних закликів та заперечень збройної агресії проти України: практика застосування

Анотація

Стаття присвячена науковому аналізу окремих проблем  кримінально-правової кваліфікації за колабораційну діяльність, передбачену ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України. Здійснено кримінально-правовий аналіз вказаної норми як один з проявів колабораційної діяльності, яка  криміналізована в законодавстві. Розглянуто окремі проблеми кваліфікації, пов’язані з необхідністю розмежування норм, передбачених ч. 1 ст. 111-1 КК України та частинами 1 та 2 ст. 436-2 КК України. В роботі проаналізовано судові рішення за ч. 1 ст. 111-1 КК України, виявлено певні проблеми щодо застосування даної норми на практиці, та на основі цього зроблено ряд висновків та сформульовано авторські пропозиції. Автори вказують на окремі вади формулювання ст. 111-1 КК України, пов’язуючи це з відсутністю необхідного наукового обґрунтування виділення змістовних ознак колабораційної діяльності, на які б опирався законодавець при криміналізації даного виду суспільно небезпечного діяння. В дослідженні стверджується, що діяння у формі публічних закликів до проведення незаконних виборів та/або референдумів слід віднести до категорії кримінальних проступків, а саме визначити цю форму в ч. 1 ст. 111-1 КК України, зважаючи на те, що публічні заклики, публічні заперечення не є проявами колабораціонізму в класичному розумінні як співпраці з ворогом в умовах окупації. На основі досліджених кримінальних проваджень доведено неефективність застосування єдиного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, тому пропонується передбачити в частинах 1 та 2 ст. 111-1 КК України альтернативні покарання у виді штрафу, громадських робіт.