«Торгівля впливом» чи «зловживання впливом» – проблеми кваліфікації

Анотація

У статті проаналізовані законодавчі інструментарії, покликаному забезпечувати протидію корупції, ст. 369-2 Кримінального кодексу України «Зловживання впливом» посідає особливе місце. З одного боку, ця заборона активно затребувана на практиці, з іншого, включення її до КК посилило казуїстичність останнього, частково створило надмірність законодавчого описання злочинної поведінки, пов’язаної з корупцією, і через недотримання в цьому разі засади правової визначеності серйозно ускладнило застосування Кримінального законодавства України на практиці.

Кримінальне протиправне діяння передбачене ст. 369-2 «Зловживання впливом» КК України є досить складною для розуміння та її застосування. В тому числі, спостерігаються певні проблеми з належною кримінально-правовою кваліфікацією злочинної поведінки на стику таких корупційних складів кримінальних правопорушень як ст. 369-2 та ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», ст. 368-3 «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», ст. 3684 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги» КК України.

Норма ст.. 369-2 КК України є результатом імплементації ст. 12 Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією і ст. 18 Конвенції ООН проти корупції. Однак, така імплементація є далекою від досконалості, що повсякчас створює проблеми для правозастосування.

Цікавим є походження поняття «зловживання впливом». Скоріше за все, воно є плодом творчості саме українського законодавця. Адже в міжнародних актах використано поняття «trading in influence», що в перекладі означає торгівля впливом, однак не зловживання.

Так, вказаний склад кримінального правопорушення перманентно був проблемним у кваліфікації та відповідно і власне в розумінні. Тривалий час виникали складнощі із застосуванням примітки, яка втратила чинність, а відповідно і визначенням особи, уповноваженої на виконання функцій держави. І хоча вказану проблему згодом було врегульовано законодавцем, однак і досі залишається дискусійним питання щодо природи впливу: чи обов’язково він має бути пов’язаним із службовим становищем чи можливе використання і дружніх, родинних та інших зв’язків, - доречності закріплення як окремої кваліфікуючої ознаки вимагання, а також виду суб’єктів вказаного злочину.