Пропорційність врахування обтяжуючих та пом’якшуючих обставин при кваліфікації та призначенні покарання

Анотація

У статті досліджуються прикладні аспекти реалізації принципу пропорційності у кримінальному праві.

З’ясовано, що дотримання принципу пропорційності є однією з основних вимог справедливості та правосуддя, у тому числі визначення покарання та його розміру покарання. Цей принцип є логічною основою покарання і фактором його легітимності.

Встановлено необхідність вироблення критеріїв щодо застосування принципу пропорційності. Зокрема мають враховуватись як обставини, які обтяжують відповідальність особи, так і пом’якшують її. Несправедливим та непропорційним слід вважати не застосування пом’якшуючих обставин, коли це необхідно та безпосередньо стосується справи. Також несправедливим та непропорційним слід вважати застосування пом’якшуючих обставин, коли такі обставини не стосуються вчинення кримінального правопорушення. Також це стосується неможливості ставлення у вину обтяжуючих обставин, коли вони не охоплюються конкретною справою та умислом особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Аргументовано, що наявність алгоритмів під час кваліфікації та призначенні покарання (застосування засобів кримінально-правового впливу, іншої реакції на протиправне діяння) сприяють повній, точній та об’єктивній (виходячи із врахування обставин справи) кваліфікації вчиненого діяння. Така кваліфікація, в свою чергу, сприяє індивідуалізації, диференціації кримінальної відповідальності, призначенню справедливого та пропорційного покарання (іншої реакції на протиправне діяння), виходячи із обставин справи. Зокрема, при створенні таких алгоритмів необхідно враховувати конкретний вплив пом’якшуючих та обтяжуючих обставин на кваліфікацію та призначення покарання за кримінальне правопорушення.

На основі судової практики Верховного Суду встановлено, що кваліфікація крадіжок в умовах воєнного стану у будь-якому розмірі (зокрема у мінімальному) за ч. 4 ст. 185 КК України є не пропорційним засобом впливу.