Проблема готовності України до впроваджень у практику концепції культурологічного напряму убезпечення дорожнього руху

Анотація

 У статті досліджується фундаментальна проблема сучасності –підвищення рівня безпеки дорожнього руху. Зарубіжна практика у цій сфері свідчить про те, що досягти мети шведської запобіжної моделі Vision Zero  –поступове скорочення, а до 2050 року і остаточно ліквідовані ДТП з тяжкими наслідками – можливо за умови, між іншим, готовності країни, її владних структур, бізнесу, громадян до повноцінного, реального зацікавленого та відповідального відношення до реалізації національної Концепції запобігання транспортним дорожнім правопорушенням. Історія впровадження концептуальних підходів (різних за спрямованістю) в Україні і закладання їх у чергові стратегії та державні програми за останні 15-20 років показують, що жодна з них не була повністю виконана. У зв'язку з цим у статті досліджуються такі ознаки готовності до впровадження як можливість і спроможність до реалізації складної інтегрованої за комплексом заходів Концепції культурологічного напряму запобігання транспортним правопорушенням. Дослідженням підтверджено, що на даний історичний період Україна не готова до її повноцінного, а головне – результативного впровадження. Потрібен час і ресурси. Вносяться пропозиції щодо перспектив у подоланні цих термінових складнощів у післявоєнний час. Україна здатна за своїм ресурсним потенціалом розв'язати цю проблему.