Звільнення від покарання осіб, засуджених за вчинення колабораційної діяльності: аналіз поточного стану правозастосування і його подальших перспектив

Анотація

Статтю присвячено проблемі звільнення від покарання осіб, які вчинили колабораційну діяльність (ст. 111-1 КК України), що розглядається з позиції аналізу поточного стану застосування кримінально-правових норм про звільнення від покарання та визначення подальших перспектив розвитку відповідної сфери правозастосування.

На основі вивчення даних судової статистики встановлено ступінь затребуваності кримінально-правових норм про звільнення від покарання осіб, які вчинили колабораційну діяльність, у практиці правозастосування (2022 – 2023 рр.). Акцентовано увагу на тому, що кримінально-правова норма, передбачена ст. 111-1 КК України, з огляду на передбачені нею санкції, здебільшого унеможливлює застосування більшості видів звільнення від покарання заохочувального характеру.

Спираючись на конкретні приклади, проаналізовано якісні характеристики, що є визначальними для поточної практики застосування звільнення від покарання та його відбування стосовно колабораціоністів. Доведено, що їхнє звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 – ст. 79 КК України) є найбільш поширеним з-поміж інших видів звільнення від покарання, які можуть застосовуватися при засуджені особи. Продемонстровано випадки засудження осіб за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 КК України, що викликають сумніви в належній мотивованості, обгрунтованості та законності ухвалених рішень про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Установлено, що хоча для засуджених за колабораційну діяльність, передбачену ч. 1 – ч. 4 ст. 111-1 КК України, формально уможливлюється звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України), однак цей вид звільнення від покарання фактично не застосовується. На сьогодні також відсутні у правозастосовній практиці доступні для вивчення випадки звільнення колабораціоністів від покарання у зв’язку з тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК України), застосування якого уможливлюється після вчинення будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 КК України.

Окремо розглядається проблематика перспектив застосування амністії щодо осіб, які вчинили колабораційну діяльність. Наголошується на тому, що відповідна потреба обов’язково постане, зважаючи на світовий досвід подолання наслідків збройних конфліктів і масштаби окупованих територій України. Робиться висновок про потребу на поточному етапі фахово визначати суспільно прийнятні рамки майбутнього амністування з тим, щоб забезпечити справедливість кримінально-правового реагування на осіб, які вчинили колабораційну діяльність через їхнє звільнення від покарання. До застосування амністії пропонується передбачити у ст. 111-1 КК України спеціальну підставу для звільнення від кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність.