Людський фактор у кримінальних правопорушеннях за статтею 286 КК України

Анотація

У статті здійснюється аналіз «людського фактору», що має місце у кримінальних правопорушеннях за статтею 286 КК України. Водії є головними учасниками дорожнього руху, суб’єктами, на які покладається відповідальність за його убезпечення.

Відповідно до статистичних звітів Офісу Генерального прокурора протягом у 2023 році кримінально-караних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, зафіксовано 10 % більше, ніж у 2022 році.

Одним із способів виявлення проблем у сфері безпеки дорожнього руху та пошуку їх вирішення є вдавання до дослідження думки населення. Цей підхід широко застосовується як в Україні, так і за кордоном.

За результатами проведеного опитування біля 3 тис. респондентів – водіїв транспортних засобів, 50,8 % з них оцінюють стан безпеки дорожнього руху у своєму регіоні як незадовільний.

Серед причин надання незадовільної оцінки стану безпеки дорожнього руху водії-респонденти виокремлюють: недотримання ПДР водіями автотранспортних засобів (63,8 % респондентів), недисциплінованість пішоходів (55,9 %), незадовільна дорожня інфраструктура (44,1 %), уникнення порушниками ПДР покарання (28,8 %), недостатній рівень підготовки водіїв (23,3 %), недостатньо суворі санкції для порушників ПДР (20,7 %), незадовільна організація дорожнього руху (18,4 %), незадовільна робота патрульної поліції (10,4 %) та ін.

За результатами узагальнення матеріалів судової практики ігнорування водіями обережності (тобто порушення ПДР у тому місці і в той час, коли вони вважають це за потрібне) – головна причина вчинення кримінальних правопорушень за статтею 286 КК України.

Визначено, що «людський фактор» пов’язаний із водієм транспортного засобу, є найбільш уразливим серед факторів, котрі впливають на виникнення ДТП. Одним із термінів, яким може описуватися потенційно криміногенна поведінка водія у науковій та публіцистичній літературі, є «агресивне водіння».

Констатовано, що «агресивне водіння» водіями розуміється скоріше як активні дії з боку особи, яка керує транспортним засобом, аніж суб’єктивні якості водія (його темперамент чи виховання), головною причиною якого є потреба у самоствердженні. «Агресивне водіння» як одну із найбільших загроз для безпеки з боку інших осіб визначають 7 % водіїв.

«Людський фактор» проявляється не лише в манері керування транспортним засобом. До нього відноситься й вплив на поведінку водія навколишніх факторів, що проявляється у особливостях його психологічної та фізіологічної реакції на них. Дисбаланс у психологічний стан водія можуть вносити не лише складні психологічні процеси (збудження, нестабільний емоційний стан чи навіть депресія), а й ситуативні випадки на дорозі. Найпоширенішим джерелом вказаних ситуацій як для водіїв-початківців, так і для досвідчених може бути страх і паніка, через що «провокується» їх неправильна поведінка на дорозі.

Із початком воєнного стану, окрім «звичних» стресових факторів на дорозі – страху, роздратування, паніки, неправильної поведінки на дорозі –  з’явилося кілька додаткових (не типових) причин стресового характеру для водіїв, які здатні впливати на людину, підвищуючи у неї стресовий стан, у тому числі й виді реакції – перевищення допустимої швидкості руху. Такими стресовими ситуаціями є: 1)         повідомлення про повітряні тривоги; 2)      загроза потрапити під обстріл, зокрема на прифронтових територіях; 3)    не прогнозовані екстремальні ситуації, пов’язані із обстрілом цивільної інфраструктури ворогом; 4)     загроза постраждати після закінчення обстрілу; 5)         гнітюче візуальне сприйняття розбитих внаслідок обстрілів доріг, населених пунктів, військової техніки тощо; 6) відсутність освітлення проїжджої частини в темну пору доби; 7)        складнощі адаптації в умовах міста для водіїв, які повернулися із бойових дій і тривалий час, виконуючи свої обов’язки, бойові завдання тощо, використовували інший, більш агресивний спосіб їзди; 8)    стресові ситуації, пов’язані із вимушеним через різні обставини рухом у комендантську годину без належного дозволу місцевої влади та ін.