Суб’єкти кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту: досвід республіки Казахстан

Анотація

У статті досліджується кримінальне законодавство Республіки Казахстан з метою виявлення особливостей кримінальної відповідальності за транспортні кримінальні правопорушення та розглядається можливість імплементації окремих положень до кримінального законодавства України. Так, зокрема, встановлено, що, регламентуючи вік кримінальної відповідальності, законодавець Республіки Казахстан передбачив застереження щодо вікової осудності. Вважаємо, що дане положення може бути запозичене до чинного КК України шляхом доповнення ст. 22 КК України. Окрім того, у виняткових випадках, КК Республіки Казахстан передбачає можливість застосування довічного позбавлення права керувати транспортними засобами. Аналізуючи положення Особливої частини КК Республіки Казахстан, зазначимо, що у 2019 році кодекс було доповнено ст. 345-1, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів особою, яке керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного та (або) токсичного сп’яніння. Також звертає на себе увагу ст. 346 КК Республіки Казахстан, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами і перебуває у стані алкогольного, наркотичного та (або) токсичного сп’яніння, а також за передачу керування транспортним засобом зазначеній особі або допуск такої особи до керування транспортним засобом. За вчинення даного правопорушення, навіть без настання наслідків, передбачене додаткове покарання у виді довічного позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Вважаємо, що запровадження такого суворого покарання ще раз свідчить про підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та особи, яка його вчиняє. Встановлено, що ст. 347 КК Республіки Казахстан передбачає відповідальність за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та запропоновано, з огляду на підвищену суспільну небезпечність даного діяння, передбачити його у якості обтяжуючої обставини у ст. 286 КК України. Результати проведеного дослідження можуть використовуватися для уточнення теоретичних положень кримінального права, а практичне значення полягає у можливості підготовки пропозицій щодо імплементації позитивного досвіду зарубіжних держав в українське законодавство.